Перепис аутсайдерів: в яких галузях найгірша ситуація з проблемними боргами
Колонка Андрія Волкова, банкіра, фінансиста, засновника і партнера групи компаній Investohills ІА “Інтерфакс-Україна”.
Андрей Волков
Аналіз ринку NPL-активів не буде повним, якщо не заглиблюватися в структуру проблемної заборгованості та її розподіл по галузях економіки. Адже тільки в цьому випадку можна зрозуміти, в яких сферах бізнесу найбільш сумна ситуація з поверненням кредитів і які компанії накопичують борги замість того, щоб займатися їх «розчищенням».
За даними Національного Банку, станом на 1 червня 2021 року частка непрацюючих кредитів корпоративного сектору в банківському секторі України становила 44,17% (станом на 1 вересня – 41,69. – Ред.). При цьому дві третини проблемної заборгованості бізнесу були сконцентровані в семи галузях. Це роздрібна торгівля (частка NPL в боргах галузі – 83%), оптова торгівля (30%), операції з нерухомим майном (56%), ВИРОБНИЦТВО ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ (45%), виробництво електрообладнання (89%), виробництво машин і обладнання (65%), металургія (60%).
Чим можна пояснити таку високу концентрацію проблемних боргів? Для цього варто повернутися в 2014 рік, коли більшу частину кредитів для промисловості і значну для торгівлі банки видавали в іноземній валюті.
Це було пов’язано з тривалим періодом курсової нестабільності, який, як ми пам’ятаємо, призвів до девальвації національної валюти з 8 грн./ дол. до 25-30 грн./ дол. Крім того, банки за валютними кредитами пропонували істотно нижчі процентні ставки.
Все це призвело до того, що бізнес істотно наростив портфель валютних кредитів, після чого девальвація завдала нищівного удару по боржниках. Їх борг збільшився фактично в три рази при одночасному скороченні обсягів виробництва і продажів. Крім того, відбулося різке скорочення експорту товарів до Російської Федерації, яка до 2014 року була основним торговим партнером України.
Необхідно враховувати і той факт, що окремі бізнес-групи, які мали афілійовані банки, залучали гроші для експансії. Тобто, вони використовували кредитні кошти не на розвиток виробництва і придбання основних фондів, а на покупку нового бізнесу. Але така схема успішна лише в періоди економічної стабільності. А з приходом кризи все руйнується як картковий будиночок, і підприємства таких бізнес-груп відразу можуть стати банкрутами.
Це і сталося в кризові 2014-2015 роки, коли постраждали група Приват, а також ФПГ, пов’язані з Олегом Бахматюком і Костянтином Жеваго. Більшість банків, які належали згаданим і багатьом іншим групам, були придбані або створені виключно для фінансування кептивного бізнесу і його експансії. Тому, коли настала рецесія, підприємства-позичальники, пов’язані з власниками банків, виявилися не в змозі обслуговувати отримані кредити. При цьому вони не мали навіть фінансової подушки у вигляді капіталу або підтримки акціонерів.
Крім цього, в кожній галузі є специфічні причини, які призвели до формування NPL.
Роздрібна торгівля. Крім банківських кредитів, у роздрібу був значний обсяг товарних кредитів, номінованих в іноземній валюті. У 2014-2015 роках відбулося зниження купівельного попиту населення, через що рітейлери не могли вчасно гасити борги. Додатково до цього у багатьох торгових мереж значна частина товарних запасів залишилася на територіях, непідконтрольних Україні, що теж завдало удару по їхньому бізнесу.
Оптова торгівля. Ключовим фактором є наявність великого обсягу товарних кредитів в іноземній валюті. Крім того, в цю категорію потрапляє безліч компаній, які використовувалися для шахрайства і виведення грошей з банків менеджментом, власниками і недобросовісними позичальниками.
Виробництво електрообладнання, машин і обладнання. Багато компаній в 2014-2015 роках втратили ринки збуту високотехнологічної продукції, так як вони поставляли свою продукцію переважно в Росію та інші країни СНД. Наприклад, один з найбільших проблемних боржників України – підприємство Азовмаш, – більше 90% своєї продукції продавало в РФ і Казахстан.
Значна частина промисловості була сконцентрована на територіях, які виявилися окуповані (суднобудівні заводи Криму, Луганськтепловоз, підприємства гірничого машинобудування на Донбасі і т.д.). Активи залишилися там, а неоплачені борги дісталися українським банкам і Фонду гарантування вкладів фізосіб.
Ще зіграло свою роль те, що держава згорнула багато програм, які постачали вітчизняні промислові підприємства замовленнями.
Металургія. Металургійне виробництво постраждало внаслідок збройного конфлікту на сході України. Було втрачено кілька ключових для України підприємств: Єнакіївський металургійний завод, Алчевський металургійний комбінат, Донецьксталь, Донецький металургійний завод. Втім, варто зауважити, що левову частку NPL металургів формують борги та облігації Метінвесту, а також підприємств Віктора Пінчука, які проходять через багаторічний складний процес реструктуризації.
Що стосується банків, які несуть на своїх плечах тягар проблемних кредитів, то перші три позиції займають держбанки: ПриватБанк, Укрексімбанк і Ощадбанк. Станом на 1 вересня 2021 року, частка NPL в кредитному портфелі Приватбанку становила 70,57% (176,9 млрд грн), в інших держбанках – 36,59% (111,2 млрд грн).
Для порівняння, в банках з іноземним капіталом частка непрацюючих кредитів, станом на 1 вересня, становила всього 22,28% (83 млрд грн), а в банках з приватним українським капіталом навіть менше – 11% (24 млрд грн).
Це означає, що в найближчі два-три роки саме банки з державним капіталом будуть позбавлятися від NPL і приводити свої портфелі в порядок, оскільки без цього ні розвиток, ні продаж держбанків неможливий. У зв’язку з цим на ринку проблемних боргів з’явиться безліч кредитів компаній зі сфери торгівлі, виробництва і металургії.