Проблеми боргів у торгівлі: жертви кризи та валютних кредитів
Колонка засновника та керуючого партнера групи компаній Investohills Андрія Волкова порталу Retailers.
За даними Національного банку, частка непрацюючих кредитів (NPL) у банківській системі України станом на 1 листопада цього року знизилася до 32,7% порівняно з 33,3% місяцем раніше. З початку року зниження частки NPL становило 8,4 п.п. (58,2 млрд грн у абсолютному значенні) і сталося у банках усіх груп. Станом на 1 листопада портфель проблемної заборгованості в абсолютному вираженні становить 372 млрд грн.
При цьому більшість токсичних кредитів (понад 50% NPL), як і раніше, припадає на торгівлю. Так, станом на вересень, понад 84% кредитів роздрібної торгівлі або близько 140 млрд грн були проблемними, що більш ніж удвічі перевищувало обсяг NPL усіх галузей промисловості. Засновник та керуючий партнер групи компаній Investohills Андрій Волков у колонці для Retailers розповів про причини високої концентрації проблемних боргів у торгівлі.
Чим пояснюється така суттєва концентрація проблемних боргів у торгівлі?
Кредити на торгові операції
Це кредити, які практично нічим не забезпечені. Ліквідна застава за такими запозиченнями надається рідко. Зазвичай, це банківські позики під обладнання, під товари в обороті. Тобто по суті під майбутні грошові надходження. І звичайно, що такі кредити стають найскладнішими для кредитора, якщо виникає необхідність їх стягнення.
Невисока рентабельність торгівлі
У цьому бізнесі кожна копійка на рахунку. Тому до кризи 2009 року всі великі торгові компанії надавали перевагу кредитуванню у валюті, оскільки ставки за кредитами в доларах або євро були на 2-3 п.п. нижче, ніж за позиками у гривні. А для позичальника ця різниця мала велике значення. Але після того, як гривня різко девальвувала, позичальники опинилися у складній ситуації. Особливо з огляду на те, що жодної валютної виручки у торгових компаній не було.
Криза
Під час кризи насамперед страждає торгівля. Падає споживчий попит, скорочується асортимент продукції, зменшуються обороти, знижується рентабельність і навіть різко зростає вартість запозичень. І торгівля серед перших втрачає здатність обслуговувати кредити.
Різні схеми виведення коштів
Також нерідко торгові компанії беруть участь у схемах щодо виведення грошей з банків. Як правило, кошти виводяться на компанії-«пустушки», у кращому разі, з якимось оборотом, але без реальних активів. І коли несумлінним позичальникам приходить ідея «провернути» подібну схему, часто для цього використовуються саме торгові компанії. Тим більше, що багато юросіб мають серед своїх КВЕД хоча б один вид діяльності, пов’язаний з торгівлею. Ось і не дивно, що шахраї для вимивання грошей із банків активно використовують ті компанії, які пов’язані з торгівлею, і насамперед – з оптовою.
У той же час, навряд чи можна говорити, що кредитне навантаження стає причиною банкрутства торгових компаній. Важко згадати якісь гучні прецеденти на українському ринку. Хіба що мережа “Амстор” Вадима Новинського, у якої кредитні зобов’язання у 88 разів перевищували обсяг активів. Мережа була офіційно визнана банкрутом у 2019 році. Відповідно до судових матеріалів, загальний обсяг вимог кредиторів до боржника – 2,33 млрд грн, а обсяг активів – 26,3 млн грн.
Схожа історія і з мережею «Брусничка», яка входила до СКМ Ріната Ахметова. До 2014 року магазини цієї мережі працювали в Донецькій та Луганській областях, тому з початком військових дій на цій території мережа втратила 53 магазини, які приносили 80% усього прибутку. У жовтні 2019 року компанія визнала себе банкрутом. На той момент, за даними RAU, заборгованість рітейлера досягла 1,098 млрд грн, з яких 186 млн грн — перед банками. При тому, що оціночна вартість активів компанії становила лише близько 223 млн грн. Тобто кредитні зобов’язання перевищували вартість активів у 5 разів.
У нашому портфелі проблемних боргів також була одна з великих мереж, яка брала кредити під власні магазини та іншу нерухомість, що належить їй. Коли ми купили цей борг і почали займатися його стягненням, то досягли результату у переговорах буквально протягом місяця. Тому що власники цієї мережі розуміли: доведеться довго позиватися до нас, що негативно позначиться на роботі бізнесу. Оскільки мережа відчувала себе цілком непогано і планувала розвиватися, боржник вирішив максимально оперативно погасити борги.
Висновок
Торгівля – це ризикована з погляду кредитування галузь, яка дуже схильна до впливу тих змін, що відбуваються в макроекономічному полі. Крім того, це не самий високомаржинальний бізнес. І якщо компанія не має великого власного капіталу, в умовах кризи їй буде досить складно вижити.
Адже торговому оператору важливо пам’ятати, що як тільки він перестає виконувати кредитні зобов’язання у повному обсязі і має прострочення зі сплати навіть на місяць – це вже проблема. Бо якщо компанія почне зривати графік погашення кредиту систематично і допустить прострочення на великий термін – це може бути основою для примусового стягнення заборгованості.
Тому сумлінному позичальнику я порадив би все дуже швидко зважити і зрозуміти, що він реально може погашати і в якому режимі. Тобто розробити для себе план виходу із ситуації та йти з цим планом до кредитора.
Адже банки, насправді, теж добре розуміють ситуацію і готові йти на поступки, якщо боржник поводиться адекватно, не займається шахрайством і погоджується домовлятися. У такому разі завжди можна знайти компромісний варіант. Домогтися реструктуризації боргу, розстрочення його погашення чи часткового списання.