Судова криза на ринку проблемної заборгованості
Колонка Христини Янів, головного юрисконсульта управління правового супроводу проектів ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», яке входить до групи компаній «Інвестохіллс», для сайту Асоціації фінансових інституцій (АФІ).
Останніми роками ринок NPL в Україні показував стійке зростання. Так, у 2020 році на ринку проблемної заборгованості відбулося 45 тисяч угод на 85 млрд грн, що на 46% більше, ніж у 2019 році. У першому півріччі 2021 року вже зафіксовано 30 тисяч договорів на 30 млрд грн. Більша частина цих угод була укладена з ініціативи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі –Фонд), який є монополістом з продажу проблемної заборгованості в Україні.
На офіційному веб-ресурсі Фонду визначено, що місія Фонду – гарантування вкладів, захист прав кредиторів, підвищення фінансової обізнаності для забезпечення довіри до фінансової системи та добробуту суспільства.
Візія Фонду – бути відкритим, інноваційним і надійним партнером, який запобігає фінансовим втратам та формує світові стандарти у сфері гарантування вкладів.
Чинним законодавством з регулювання системи гарантування вкладів визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі – Закон).
Активи банку, які реалізуються в ліквідаційній процедурі, – це будь-яке нерухоме і рухоме майно, кошти, майнові права, тощо. А один із способів їх реалізації – відкриті торги (аукціони).
Законом визначено, що після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк (ч. 2 ст. 51 Закону).
При тому, Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації (ч. 3 ст. 51 Закону).
Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються згідно черговості, визначеної ч. 1 ст. 52 Закону, в тому числі на компенсацію витрат Фонду по виплаті гарантованої суми відшкодування вкладникам неплатоспроможного банку, а також на задоволення вимог вкладників – фізичних осіб у частині, що перевищує суму гарантованого відшкодування. Відтак надходження, одержані в результаті продажу майна неплатоспроможного банку в ліквідаційній процедурі, є одним з основних джерел коштів для виплат потерпілим вкладникам збанкрутілих банків.
Хоча постановою від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду підтвердила право будь-якої особи на викуп проблемної заборгованості неплатоспроможного банку, основним покупцем активів неплатоспроможних банків залишаються професійні учасники фінансового ринку – фінансові компанії.
Однак, ринок активів неплатоспроможних банків на сьогоднішній день все більше втрачає свою привабливість як для українських фінансових компаній, так і для інвесторів. Падіння інтересу пов’язано з останньою тенденцією визнання в судовому порядку електронних торгів з продажу активів неплатоспроможних банків та договорів, укладених за результатами таких торгів, – недійсними.
Завдяки останнім тенденціям у судовій практиці боржники, не будучи сторонами договорів або учасниками торгів, отримали право оскаржити торги і договори купівлі-продажу банківських активів. Важливо відзначити, що позивачі у таких справах, як правило, так чи інакше пов’язані або підконтрольні менеджменту або власникам неплатоспроможних банків.
При цьому, під час розгляду відповідних спорів судами повністю нівелюється дослідження питання порушень встановлених законодавством правил проведення торгів, що є виключними підставами для визнання прилюдних торгів недійсними. Також у цих рішеннях викликає сумніви аргументація щодо наявності порушеного права позивачів.
Для прикладу можна звернутися до низки судових справ, в яких Верховним Судом вже винесені остаточні рішення. Так, у справах №904/6248/19, №904/5976/19, №904/43/20, №910/8644/20, №910/9351/20, №910/11177/20, №910/8680/20 про оскарження електронних торгів та їх результатів, де позивачами є недобросовісні позичальники та пов’язані з топ-менеджментом чи номінальними власниками неплатоспроможних банків, суди задовольняли позови. Натомість, з аналізу відповідних рішень вбачається нехтування нормами чинного законодавства, в тому числі ЦК, ГПК та ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також відсутність належного дослідження фактичних обставин справи, зокрема, наявність порушень порядку проведення електронних торгів, встановлення порушеного права та належного способу захисту можливих порушених прав шляхом визнання недійсними договорів, укладених за наслідками електронних торгів.
Зазначені рішення Верховного Суду про визнання недійсними електронних торгів і договорів відступлення права вимоги неплатоспроможних банків створюють небезпечну основу для зміни судової практики, а також ставлять під великий сумнів не тільки дії держави в особі ФГВФО, який реалізував актив банку на відкритому аукціоні і задовольнив вимоги кредиторів, але і законність та ефективність системи гарантування вкладів в цілому.
Важливо зауважити, що в окремих випадках суди на сьогодні продовжують слідувати попередній судовій практиці, досліджуючи та встановлюючи усі обставини справи з метою виявлення правомірних підстав для визнання електронних торгів недійсними. Наприклад, в справах №910/5251/20, №916/2562/19, №910/16825/20, №904/5480/19, при оскарженні тих же електронних торгів з продажу активів неплатоспроможних банків, суди відмовляли у задоволенні позовів, обґрунтовуючи свої рішення відсутністю порушень як процедури проведення торгів, так і прав позивача.
Підхід, використаний у зазначених справах, дозволяв виключити необґрунтоване оскарження торгів особами, які не приймали участі в торгах, особами, пов’язаними з колишнім менеджментом банку, що захищало як інвесторів, які купують проблемну заборгованість, так і кредиторів та вкладників неплатоспроможного банку, які можуть отримати задоволення своїх вимог за рахунок надходжень за результатами торгів, а також систему гарантування вкладів в цілому.
Окреслена вище зміна судової практики на користь недобросовісних боржників дозволяє будь-якій особі звернутися до суду з позовом про оскарження результатів торгів та визнання їх недійсними з метою уникнення відповідальності за власними зобов’язаннями. Це, в свою чергу, не тільки критично зменшує привабливість ринку проблемної заборгованості для фінансових компаній та інвесторів, а й підриває систему державних гарантій та викликає ще більшу недовіру до банківського сектору та судової системи.
Чим спровокована така різка та не обґрунтована зміна судової практики не є зрозумілим, однак вона уже вносить свої корективи в реалізацію Фондом активів неплатоспроможних банків. За останній рік, з появою відповідної негативної судової практики, все рідше Фондом успішно здійснюється продаж майна, а отже все менше надходять кошти на рахунки неплатоспроможних банків, що підтверджується даними прес-релізів, опублікованих Фондом:
| Період часу | Травень 2021 року | Червень 2021 року | Вересень 2021 року | Жовтень 2021 року |
| Кошти, що надійшли виключно від продажу активів на електронних аукціонах | 996 млн грн.. | 894 млн грн | 427,7 млн грн | 145,4 млн грн |
За нашим переконанням, зазначена тривожна тенденція у судовій практиці не тільки негативно впливає на ціну активів неплатоспроможних банків та зменшує надходження від їх продажу, що спрямовуються на розрахунки з кредиторами та вкладниками, а також підриває довіру до ринку проблемних активів в цілому та ставить під загрозу його подальший розвиток та існування.