Як бізнес реалізує волонтерські проекти – на прикладі «Інвестохіллс» розповів Андрій Волков
Група компаній Андрія Волкова «Інвестохіллс» ось уже 13 років спеціалізується на стягненні проблемної заборгованості (NPL) та її реструктуризації. У перші місяці вторгнення російських військ в Україну суди у таких справах тимчасово припинилися і бізнес зупинився. Але співробітники «Інвестохіллс» не розбіглися, а створили чат для взаємодопомоги в умовах війни. До нього приєднався майже весь персонал – від топ-менеджерів до техперсоналу. Комусь треба було вибратися з Чернігова чи Маріуполя, комусь дістатися до кордону, вивезти родичів, дістати ліки. Поступово учасники чату стали допомагати родичам колег, друзям, сусідам, знайомим, знайомим.
Не забули в компанії і про своїх колег, адже багато співробітників «Інвестохіллс» вирушили служити. І не лише до тероборони, а й до ЗСУ, на передову. Забезпечити необхідним спорядженням, передати по можливості регулярну допомогу, підтримати родичів військовослужбовців – всі ці завдання також додалися до пріоритетів компанії.
«Через кілька тижнів, коли рівень хаосу трохи знизився, ми зрозуміли, що наші волонтерські активності потрібно підкоригувати, оскільки в цьому випадку ми зможемо допомагати більш ефективно», – згадує Волков.
У результаті, на сьогоднішній день група компаній зосередилася на вивезенні біженців з територій, де йдуть бої, забезпеченні житлом військових та ВПО, закупівлі для армії розвідувальних дронів та допомоги у виробництві бронежилетів у великих масштабах. Сукупна сума відрахувань «Інвестохіллс» на потреби армії та допомогу біженцям за чотири місяці війни вже перевищила $1,2 млн.
Від простого до складного
До війни «Інвестохіллс» була лише однією з багатьох компаній, що дотримуються принципів корпоративно-соціальної відповідальності. На КСВ та благодійність виділяли частину прибутку. Сьогодні група компаній передає тим, хто потребує, в рази більше допомоги. Волонтерство стало справою не лише топ-менеджменту, а й більшості співробітників.
«Насамперед ми визначили планку тієї фінансової допомоги, яку можемо акумулювати на волонтерську діяльність. І спрямовувати її туди, куди вимагала ситуація», – каже засновник «Інвестохіллс».
Першого тижня війни група компаній перевела 10 млн грн на рахунки ЗСУ. Це був нерозподілений прибуток за одним із проектів. Власники компанії вважали за правильне перевести ці гроші на допомогу армії. Пізніше передали два корпоративні мікроавтобуси територіальній обороні та поліції для евакуації людей у Київській області.
Канали для допомоги ЗСУ в «Інвестохіллс» налагоджували через співробітників, їхніх друзів та родичів – адже у багатьох хтось воює. Возили армійцям якісні каски та бронежилети. Згодом вирішили допомагати прицільно. Наприклад, почали щільно працювати із кількома військовими частинами, окремими волонтерами.
«Надане Вами обладнання дозволило виконувати поставлені завдання із захисту територіальної цілісності та недоторканності території України від ворожих сил російської федерації та з більшою ймовірністю зберегти особовий склад частини», – часто пишуть «Інвестохіллс» у листах подяки командири військових. І це, за словами Волкова, надає сил та впевненості у завтрашньому дні.
Але в ході війни в Україні неймовірно зросла кількість волонтерів, які везли каски та бронежилети, тому група компаній вирішила перейти до технічно складнішої та витратнішої волонтерської роботи. Так виникли проекти релокації заводу з виробництва бронежилетів, створення готелю для військових у Києві та центру допомоги внутрішньо переміщеним особам у Запоріжжі.
«Це досить типова історія, коли придбанням необхідних масових товарів займаються поодинокі волонтери, а великі волонтерські проекти обирають якусь спеціалізацію», – пояснює бізнесмен.
У великому проєкті корпорація може те, що не доступне маленьким ентузіастам, – сильний менеджмент. Управління бізнесом особливо не відрізняється від управління волонтерським проєктом, вважає Андрій Волков.
Наприклад, окремим волонтерам був би не під силу проєкт «Інвестохілс» з готелем для захисників України.
«Ми переобладнали готель у дуже комфортабельну «казарму» – зі зручними номерами, душовими, пральнею та їдальнею», – розповідає Волков про передачу корпоративного готелю «Інвестохіллс» у Києві на 300 номерів для тероборони та армії.
Група компаній допомагає і в облаштуванні мирного населення, яке втікає від війни – перетнути кордон, доставити дефіцитні ліки, евакуювати людей з районів бойових дій. Це не системна евакуація, наголошують власники компанії, а скоріше ситуативна. Волонтери, використовуючи організаційні та фінансові можливості компанії, вивезли мешканців Маріуполя та Бучі, кілька багатодітних сімей із Харкова.
«Якщо вони не мають можливості дістатися до точок евакуації самостійно, ми шукаємо людей, які можуть вивезти їх за плату. Був випадок, коли ми знайшли людей, які готові виїхати в окупований регіон, але у них банально не було палива. Через знайомих вдалося вийти на пожежну частину, де з нами поділилися паливом, і евакуацію було врятовано. Ми завжди покриваємо такі витрати», – розповідає Андрій Волков.
Нещодавно і цей напрямок волонтерської допомоги компанія трансформувала, переобладнавши своє офісне приміщення у Запоріжжі під центр допомоги переселенцям. Investohills вклала 2 млн грн у комфортабельний центр на понад 100 осіб. Тут кожен вимушений переселенець може виспатися, прийняти душ, змінити одяг, отримати харчування та банально перевести дух, щоб вирішити, що робити далі.
«Іноді неможливість зробити це не дає людям вибратися з місць активних бойових дій», – зазначає засновник «Інвестохіллс».
Робота на два фронти
Бізнесмен упевнений: якби топи та власники не брали участі у волонтерській роботі, співробітники групи компаній взялися б за неї самі.
«Багато починань, як, наприклад, центр у Запоріжжі, – це їхня ініціатива, а ми всіляко її підтримуємо, – наголошує Волков. – Щось підказуємо з погляду організаторських чи навіть юридичних моментів, десь фінансова чи навіть моральна допомога. На все це є запит.
Але є проект, де керівники «Інвестохіллс» використали свій управлінський ресурс для волонтерства по максимуму. Йдеться про релокацію підприємства з виробництва бронежилетів, яке через окупацію Київської області виявилося заблокованим.
«Інвестохіллс» доклала всіх зусиль, щоб допомогти виробникам із релокацією до Західної України. Компанія знайшла приміщення, перевезла обладнання та оплатила закупівлю металу для виробництва бронежилетів. Загалом компанія витратила на це 10 млн грн, тим самим дозволивши виробництву налагодити роботу та виробляти 10 тис. якісних бронежилетів на місяць за адекватною ціною.
Подумували топи Інвестохіллс і про релокацію власного офісу, але в результаті нікуди не переїхали.
«COVID навчив нас роботі з будь-якої точки світу. Співробітники привчилися до того, що нарада по Zoom – звичайна справа, – пояснює Волков. – Єдине, що ми релокували – наші сервери та IT-обладнання до Швейцарії та Польщі. Але це сталося ще до війни і виявилося правильним стратегічним рішенням».
Сьогодні компанія продовжує роботу і за основним профілем, хоча не на повну силу. Адже судові процеси, в яких вона задіяна, тривають не лише в Україні. Решту часу зайнято волонтерськими ініціативами. Більшість співробітників залишилися на місцях, тому робота триває у згуртованому колективі та на високому ентузіазмі, що нині справді важливо.
Джерело: Главное в Украине