Верховний Суд: ФГВФО законно продав для “Інвестохіллс” борг “Т.Е.К.” перед “Камбіо”
19 жовтня 2021 року Верховний Суд відмовився задовольнити касаційну скаргу ТОВ “Т.Е.К.” та залишив без змін рішення Госпсуду м. Києва від 09.11.2020 і постанову Північного апеляційного госпсуду від 02.06.2021 (у справі №910/399/20), якими ТОВ “Т.Е.К.” було відмовлено в задоволенні позову до ФГВФО про визнання недійсним продажу боргу позивача перед банком “Камбіо” для фінкомпанії “Інвестохіллс Веста”. Йдеться про заборгованість за кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013 (сума позики становила 30 млн грн, в забезпеченні – земельні ділянки).
Вказані рішення суди прийняли з урахуванням визнання Фондом гарантування нікчемними правочинів щодо погашення заборгованості ТОВ “Т.Е.К.” перед банком “Камбіо” за рахунок депозитних коштів.
Так, Північний апеляційний госпсуд у постанові від 02.06.2021 зазначив:
“Перерахування коштів проводилося в межах банку, в період очевидної неспроможності виконання ним своїх грошових зобов`язань, без залучення реальних коштів на оплату договору.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що таким погашенням було порушено суть та мету встановлених постановою правління НБУ від 19.08.2014 №510/БТ обмежень щодо прийняття розрахунків за договорами виключно через кореспондентський рахунок НБУ.
Здійснення розрахунку за зазначеними договорами відбулося в межах банку – як наслідок, не відбулося реального надходження коштів на рахунок банку, а відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань”.
Верховний Суд у цьому ж контексті додав:
“Товариство [“Т.Е.К.”] звернулося з позовними вимогами про скасування рішення Фонду щодо затвердження продажу активів майна Банку (в певній частині) та про визнання недійсним результатів торгів (аукціону), не будучи учасником відповідних торгів (аукціону).
При цьому Товариством не обґрунтовано (і не доведено в судах попередніх інстанцій), що на час звернення з позовом у даній справі до нього пред`являлися б будь-ким будь-які вимоги, пов`язані з результатом цих торгів (аукціону). Сама лише теоретична можливість пред`явлення подібних вимог у майбутньому не свідчить про порушення прав/законних інтересів Товариства, тим більше, що воно не позбавлене буде права й можливості заперечувати проти них (у разі їх пред`явлення) на загальних підставах.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 у справі №639/4836/17 зазначив, що “законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, із розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Обставини, пов`язані з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов`язань за відповідним договором не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги. Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору”.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №914/2567/17, від 19.11.2019 у справі №924/1014/18, від 28.01.2020 у справі №924/1208/18, від 10.04.2020 у справі №346/2447/17, від 07.06.2021 у справі №648/3596/19 (провадження №61-12225св20)”.